Дендрологічний парк "Софіївка" Національної академії наук України, який знаходиться в м. Умані Черкаської області, широко відомий далеко за межами України як одне з найвидатніших творінь світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII - першої половини XIX ст. і стоїть в одному ряду з такими шедеврами паркобудівниитва Європи, як сад Бальбі у Флоренції (Італія), парк Сан-Сусі у Потсдамі (Німеччина) і палацовий парк у Версалі (Франція). За задумом її творців Софіївка є наочною ілюстрацією до поем Гомера "Іліада" та "Одіссея", де кожна композиція чи мала архітектурна форма містить певний задум, виражає ідею міфу чи якоїсь події.
Парк Софіївка був створений власником міста Умані польським магнатом Станіславом Щенсним (Феліксом) Потоцьким як подарунок красуні-дружині, гречанці Софії Вітт-Потоцькій. Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено талановитого польського військового інженера Людвіга Метцеля, а безпосередньо виконали всі роботи в парку народні майстри- умільці Уманщини. Місце для будівництва Софіївки було вибране дуже вдало: невеликий струмок, здавна прозваний Багном
(пізніше річка Кам'янка), столітні дуби, яруги і природні джерела кришталево чистої води, нагромадження кам'яних брил .
З 1796 до 1802 року копали ставки, підземну річку, споруджували водоспади й водограї, прокладали алеї, переносили велетенські гранітні брили, створювали з граніту та гіпсу художні прикраси для архітектурних споруд . В парку висаджували дерева місцевих порід і екзотичні рослини, завезені з різних країн світу .
Парк розкинувся на площі 154,7 гектарів на узбіччі старовинного міста Умань Черкаської області. Заснований парк у 1796 році багатим польським магнатом Станіславом Потоцьким на честь своєї дружини красуні-гречанки Софії, і був подарований їй в день її янгола у травні 1802 року.
Легенда про Софію ... Софія була дружиною константинопольського купця-грека, котрий вів торгові справи зі Станіславом Потоцьким. Купець та граф товаришували. Одного разу граф зпитав: - Чи зробишь ти для мене те, що попрошу тебе? - Як же ж не зробити для такого пана! Все зроблю. - Так продай мені свою дружину! Купець опустив голову, задумався. - Бери гроші, поки дають, бо сама втечу від тебе, - заявила йому дружина. Довелося погодитись. Він гроші взяв і дружину віддав. І стала вона графинею Потоцькою.
Ще одна легенда. В іншій легенді розповідається, як, проходячи одного разу по вулицях Стамбула, польський інтернунцій Кароль Боскамп - Лясопольський повернув на невільнічий ринок і побачив дійство, звичне в такому містечку: старуха-гречанка вивела на торг своїх доньок. Обидві дівчини були незвично вродливі та могли не прикладаючи зусиль попасти в гарем до якого-небудь паши. Лясопольський оцінів юних гречанок. Він не став довго торгуватись, купивши не лише 17-річну Софію, але й її сестру.
Сучасний польський історик Єжи Лоєк стверджує, що Софія народилась 12 січня 1760 року в місті Бурса (Брусса), в турецькій провінції Віфінії (пізніше Софія часто називали "дивовижною віфінянкою"). Її мати, яка залишилась вдовою, повинна була терміново попіклуватись про долю 17-річної доньки і зробила усе, щоб інтернунцій Боскамп взяв Софію на утримання. В його будинку вона отримала деяку освіту (вивчила французьку мову), але прожила там менше одного року - інтернунцій повертався у Варшаву і не взяв дівчину із собою, бо його чекала законна дружина. Тільки через рік, після смерті дружини, він зміг виписати Софію із Туреччини, але на шляху до Польші, в Кам`янець-Подільському, юна гречанка зустрілась 40-річним майором Юзефом Віттом. 14 червня 1779 року Юзеф Вітт обвінчався із Софією де Челіче - так вона сама себе назвала. А 19 років потому вона стала дружиною безтямно закоханого в неї графа Потоцького.
